Силденафіл-потужний селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат(цГМФ) - специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЕ5).
Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана з вивільненням оксиду азоту (NO) в кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, в свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслаблення гладком'язової тканини кавернозного тіла і збільшення припливу крові.
Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло у людини, але посилює ефект NO за допомогою інгібування ФДЕ5, яка відповідальна за розпад цГМФ.
Силденафіл селективний відносно ФДЕ5 in vitro, його активність відносно ФДЕ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЕ6-в 10 разів; ФДЕ1 - більш ніж в 80 разів; ФДЕ2, ФДЕ4, ФДЕ7-ФДЕ11 - більш ніж в 700 разів. Силденафіл в 4000 разів більш селективний відносно ФДЕ5 в порівнянні з ФДЕ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЕ3 є одним з ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.
Обов'язковою умовою ефективності силденафілу є сексуальна стимуляція. Силденафіл відновлює порушену еректильну функцію в умовах сексуальної стимуляції за рахунок збільшення припливу крові до кавернозних тіл статевого члена.
Ознайомитися з характеристикою препарату ретаболил ви можете за посиланням (https://steroidshopua.com/product/458/).
Кардіологічні дослідження
Застосування силденафілу в дозах до 100 мг не призводило до клінічно значущих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження систолічного артеріального тиску в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг склало 8.3 мм рт.ст., а діастолічного АТ-5.3 мм рт.ст. більш виражене, але також минуще дію на АТ відзначалося у пацієнтів, які приймали нітрати.
У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ІХС (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні, однієї коронарної артерії), систолічний і діастолічний АТ в стані спокою зменшувався на 7% і 6% відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувався на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік в стенозованих коронарних артеріях, а також призводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного кровотоку як в стенозованих, так і в інтактних коронарних артеріях.
У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнти з еректильною дисфункцією і стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (крім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії зменшилася. Тривалість виконання вправи була достовірно більшою (19.9 сек; 0.9-38.9 сек) у пацієнтів, які приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг, порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (до 100 мг) у чоловіків (n=568) з еректильною дисфункцією та артеріальною гіпертензією, що приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл покращив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота несприятливих ефектів була порівнянна з такою в інших групах пацієнтів, так само як у осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.
Препарат омнадрен купить за вигідною ціною можна на сайті Стероїд Шоп.
У деяких пацієнтів через 1 год після прийому силденафілу в дозі 100 мг за допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке і минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 год після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається інгібуванням ФДЕ6, яка бере участь в процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не чинив впливу на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці.
У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранньовіковою макулярною дегенерацією (n=9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, оцінюваних за спеціальними візуальними тестами (гострота зору, решітка Амслера, колірне сприйняття, моделювання проходження кольору, периметр Хемфрі і фотострес).
Ефективність та безпека силденафілу оцінювали у 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів віком від 19 до 87 років з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної або змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валідований опитувальник про стан сексуальної функції) і опитування партнера.
Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати і підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях і була підтверджена в довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія поліпшила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) і 82% (доза силденафілу 100 мг), порівняно з 25% у групі плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до поліпшення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту і загального задоволення.
Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом, були 59% хворих на цукровий діабет, 43% пацієнтів, які перенесли радикальну простатектомію, і 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (порівняно з 16%, 15% і 12% у групі плацебо відповідно).
Після прийому всередину силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність в середньому становить 40% (25-63%). In vitro силденафіл в концентрації приблизно 1.7 нг/мл (3.5 нМ) пригнічує ФДЕ5 людини на 50%. Після одноразового прийому силденафілу в дозі 100 мг середня Cmax вільного силденафілу в плазмі крові чоловіків становить 18 нг/мл (38 нМ) і досягається при прийомі натщесерце в середньому протягом 60 хв (30-120 хв).
При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Cmax знижується в середньому на 29%, Тмах збільшується на 60 хв.однак ступінь абсорбції достовірно не змінюється (AUC знижується на 11%).
VD силденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л.Зв'язування силденафілу і його основного циркулюючого N-деметильного метаболіту з білками плазми становить близько 96% і не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менше 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявлено в спермі через 90 хв після прийому препарату.
Силденафіл метаболізується, головним чином, в печінці під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) і CYP2C9 (мінорний шлях). Основний циркулюючий активний метаболіт, який утворюється в результаті N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ5 in vitro становить приблизно 50% активності силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі крові становить приблизно 40% від концентрації силденафілу. N-деметильний метаболіт піддається подальшому метаболізму; його T1 / 2 становить близько 4 год.
Загальний кліренс силденафілу становить 41 л/год, а кінцевий T1/2 - 3-5 ч.після прийому всередину, також як після в/в введення, силденафіл виводиться у вигляді метаболітів, в основному, з калом (приблизно 80% дози) і в меншій мірі - з сечею (приблизно 13% дози).
У здорових пацієнтів літнього віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільного силденафілу в плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів. Вік не робить клінічно значущого впливу на частоту розвитку побічних ефектів.
При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) і середнього (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після одноразового прийому всередину в дозі 50 мг не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) і Cmax (88%) порівняно з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
У пацієнтів з цирозом печінки (клас А і в за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення значення AUC (84%) і Cmax (47%) порівняно з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи. Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (клас С за шкалою Чайлд-П'ю) не вивчалася.
лікування порушень ерекції, що характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту.
Силденафіл ефективний тільки при сексуальній стимуляції.
тяжка печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю);
тяжкі серцево-судинні захворювання (тяжка серцева недостатність, нестабільна стенокардія, перенесені протягом останніх 6 місяців інсульт або інфаркт міокарда, жизнеугрожающие аритмії, артеріальна гіпертензія (АТ >170/100 мм рт. ст.) або гіпотензія (АТ <90/50 мм рт.ст.));
епізоди розвитку неартеріїтної передньої ішемічної невропатії зорового нерва з втратою зору в одному оці;
спадковий пігментний ретиніт;
